Морська логістика. Тонкощі міжнародного морського права

Зміст статті

• Договір перевезення вантажу
• Договір про організацію перевезення
• Договір спільної діяльності
• Висновок

Морська логістика включає перевезення вантажів через міжнародні води та морські шляхи. Міжнародне морське право регулює транспортування за допомогою різних нормативних актів, таких як Конвенція ООН з морського права, Гамбурзька конвенція про морське перевезення вантажів (Hamburg Rules), Лондонська конвенція про відповідальність судновласників (LLMC), Конвенція про контейнерне перевезення вантажів (CSC) та інші. У морській логістиці використовуються кілька ключових документів, що регулюють відносини між відправником вантажу, перевізником вантажу та іншими учасниками.

Договір перевезення вантажу

Договір перевезення вантажів у морському праві — це юридичний документ, який укладається між відправником вантажу (особою, яка відправляє вантаж) і перевізником (власником або орендарем транспорту). Він регулює умови та права сторін щодо морського перевезення вантажу. Документ є юридичною підставою для здійснення морського вантажоперевезення та визначає безліч особливостей цього процесу.

У договорі перевезення вантажів у морському праві зазвичай визначено такі ключові елементи:

1. Вказується, який вантаж буде перевозитися, його кількість, вага, обсяг та особливості. Це необхідно для правильної організації перевезення та обліку вантажу на борту судна.
2. Визначаються умови перевезення, такі як маршрут, порти відправлення та призначення, терміни доставки, а також встановлюються правила та обов'язки перевізника щодо вантажу.
3. Вказуються вартість перевезення (тарифи), умови оплати, включаючи терміни та методи оплати.
4. Визначається відповідальність перевізника за втрату, пошкодження чи затримку вантажу. Також договір може включати положення про страхування вантажу та обов'язки сторін із цього питання.
5. Міститься інформація про судновласника (перевізника) та судна, яке використовуватиметься для перевезення. Це важливо задля ідентифікації відповідальної сторони.
6. Договір може передбачати способи вирішення спорів між сторонами, такі як арбітраж чи судовий розгляд.

Договір перевезення вантажів може укладатися у формі коносамента, який набирає чинності з моменту прийняття вантажу на транспорті перевізника. Існують різні типи коносаментів, що підтверджують право володіння вантажем та регулюють умови супроводу та передачі товару під час транспортування на морських суднах.

Договір про організацію перевезення

Договір про організацію перевезень у морському праві, також відомий як чартер (charter party), є особливим видом угоди, яка регулює оренду судна або його частини для перевезення вантажу або пасажирів.

Цей документ регулює відносини вантажоперевізника та власника товару до моменту прийняття вантажу на судні. Він укладається на тривалий термін для регулярних перевезень однотипних вантажів у великих обсягах чи пасажирських рейсів.

Скріплення договором відносин між судновласником і відправником вантажу вигідно обом сторонам. Перевізник буде забезпечений стабільною роботою, а фрахтувальник працює з одним і тим самим перевізником, знижуючи ризики.

Кожен транспортний рейс оформляється окремим коносаментом чи рейсовим чартером. Кількість вантажу кожного відвантаження та кількість рейсів визначається контрактом. Зазвичай виїзди розподіляються поступово у межах дії договору.

Існує кілька різних видів чартерів:

• Time charter. Судно орендується на певний період, і орендар може використовувати судно для перевезення вантажів або пасажирів відповідно до умов договору.
• Voyage charter. Судна орендуються для конкретної подорожі чи перевезення певного вантажу.
• Bareboat (demise) charter. І тут судно орендується без екіпажу й устаткування, і орендар самостійно ним управляє.
• Contract of Affreightment. Це не зовсім чартерний договір, але він певною мірою схожий на рейсовий чартер. Власник судна зобов'язується перевезти вантаж для фрахтувальника за певним маршрутом та протягом зазначеного періоду часу. Може використовуватися більше одного судна, відсутній період очікування та демередж не оплачується.

Договори про організацію перевезень часто включають деталі про фрахтові ставки та умови оплати. Фрахтові ставки можуть бути фіксованими, змінюваними або залежати від ваги вантажу, відстані тощо.

Іноді можуть бути проблеми виконання договору з боку судновласника, коли підвищуються фрахтові ставки на ринку. Перевізник прагне зменшити кількість рейсів за договором, щоб звільнити судна для перевезень за високими ставками на фрахт. Такі конфлікти вирішуються з умов, прописаних у договорі на такий випадок.

Договори про організацію перевезень у морському праві можуть бути дуже різноманітними та адаптуватися під конкретні потреби та умови сторін. Вони відіграють важливу роль у регулюванні оренди суден для морських перевезень та забезпечують прозорість, дотримання прав та обов'язків сторін.

Договір спільної діяльності

Договір спільної діяльності у морському праві є угодою між різними

учасниками з метою спільно організувати та здійснювати конкретні морські операції чи проєкти.

Цей вид договору призначений для спільної діяльності, співробітництва та координації зусиль у різних напрямках. Залежно від мети учасниками угоди можуть стати судновласники, відправники вантажу, стивідорні компанії, фінансові структури, інше.

Договір часто укладається для досягнення конкретних цілей або вирішення певних завдань. Це може бути організація спільних морських перевезень, управління портами та терміналами, загальні інвестиції в нові судна, управління логістикою та інше.

Документ визначає, які завдання слід виконувати кожному з учасників угоди, а також розподіляє відповідальність між ними, визначає частку фінансування спільних проєктів. Зазвичай договір має встановлені терміни дії та певні умови припинення його дії.

Договори спільної діяльності в морській індустрії часто використовуються для координації зусиль, забезпечення ефективності та зниження ризиків у морських операціях та проєктах.

Логічно зробити висновок, що будь-який договір міжнародного морського перевезення включає й аспекти угоди про спільну діяльність. Він поєднує спільні інтереси вантажоперевізника та відправника вантажу, але враховує деякі нюанси.

Наприклад, такий контракт може визначати відносини сторін щодо морської аварії. У цьому випадку буває складно визначити відповідальний бік, оскільки причиною аварії може бути чиясь помилка, а природна стихія. Якщо внаслідок аварії втрачено чи пошкоджено вантаж, договір спільної діяльності визначить, як розподіляться збитки у разі такої надзвичайної ситуації.

Висновок

Організація міжнародних морських перевезень стає дедалі складнішою, додаються нові учасники процесу. Тепер не тільки судновласник та відправник вантажу є учасниками транспортного перевезення. До них приєднуються банки, брокери, суднові оператори, фрахтувальники, лоцмани, морські юристи та безліч інших фахівців, які безпосередньо чи опосередковано залучені до процесу.

Відносини між учасниками процесу мають бути врегульовані за допомогою договорів, де прописані права та обов'язки, покладено відповідальність та встановлені строки. Правила укладання договорів мають бути прописані на законодавчому рівні.