Покидати зону комфорту — це теж логістика: 5 хвилин із лідером UTEC у його особливий день

Історія не про авіацію, вантажі чи технології. Вона про ментальність.

Про людину, яка не ставить комфорт за мету.

Про підприємця, для якого рух — єдиний сталий стан.

Сьогодні, у свій день народження, Андрій Ткачук, власник UTEC Group, говорить не про підсумки, а про те, що формує майбутнє логістики, і чому вихід із зони комфорту може стати найточнішим маршрутом у бізнесі.

«Логістика — це не про комфорт. Це про рух»

— Чи є місце для зони комфорту в логістиці?

— У логістиці зон комфорту не існує. Якщо ти потрапив у комфортні умови — це означає, що завтра все закінчиться. Зона комфорту — найбільша зона ризику. Вона завжди сигналізує про зупинку: ти не робиш нічого нового, не розвиваєшся, не рухаєшся. А логістика — це постійна динаміка. Тут прибутковість ніколи не затримується надовго в одному місці. Технології рухаються вперед, конкуренти рухаються вперед — і якщо не рухаєшся ти, значить ти вже позаду.
Логістика — це стреси, нестандартні ситуації та часто безсонні ночі. Але це єдиний шлях до розвитку. Не лише в індустрії — у житті загалом.

«Моя мрія? Літальний апарат, який змінить глобальну логістику. І ми вже працюємо над ним»

— Уявімо, що ви вже реалізували свій ідеальний продукт або докорінно змінили логістику. Чи існує така мрія, і чи стане логістика тоді хоч на мить зоною комфорту?

— Ні. Тому що після однієї мрії завжди з’являється наступна.

— Яка мрія зараз найбільша?

— Створити транспорт, який переосмислить міжнародну логістику.
Ми колись уже починали цей шлях: розробляли електричний літальний апарат вертикального злету — для вантажів і для людей. Спочатку короткі дистанції, згодом — дальні. Ідея проста: більшість вантажів у світі важать від 500 кг до 2 тонн. Але авіація сьогодні побудована навколо великих літаків і консолідації.

Уявіть апарат, який може автономно перевозити 100–500 кг на десятки тисяч кілометрів. Без інфраструктури. Без пілота. Дешевий в експлуатації. Ідеально — вертикальна посадка, як у гелікоптера, але без його недоліків.

Це б повністю змінило ринок авіації та логістику.

Ми розробили дизайн, надрукували прототип, створили власну турбіну. Інженери з «Антонова», світовий досвід і кращі виробники запчастин — проєкт був реальним. Та його заморозили через COVID і війну. Але мрія не зникла. Мені хочеться, щоб люди могли жити не в перенасичених містах, а навколо них — з якіснішим простором і зручним повітряним доступом. Щоб можна було в іншому стилі досліджувати планету.

«Наступний великий проєкт — глобальна Logistic Trust Network»

— А яка реальна найближча ціль?

— Прозорість.
Найбільший виклик логістики — тотальний брак видимості та стандартів. Індустрія переповнена розірваними комунікаціями, неточними даними, маніпуляціями.

Ми вже проектуємо Logistic Trust Network — платформу, де усі форвардери зможуть передавати, отримувати й стандартизувати інформацію в єдиний, простий і надійний спосіб.

Правильні дані — фундамент будь-якого майбутнього в логістиці.

«AI може або допомогти, або зруйнувати бізнес. Все залежить від даних»

— Штучний інтелект стане у нагоді і чи зможе згодом змінити логістику загалом?

— AI блискуче працює з якісними даними — і катастрофічно помиляється з поганими. У логістиці людський фактор домінує: ваги, об’єми, одиниці виміру, формати, навіть стиль мислення кожного оператора — усе різне.

AI може структурувати, перекодовувати, перетворювати ці хаотичні дані у стандартизовані. Але він безсилий, якщо на вході неточність.

Якщо надати йому некоректні дані — на виході отримаєш ще гірше. Неправильні маршрути, невірні рекомендації, хибні аналітичні висновки. Тому майбутнє AI в логістиці починається не з алгоритмів, а з чистоти та точності інформації.

—  Які країни сьогодні найбільш цікаві для розвитку маршрутів і партнерств?

— Ми активно дивимося на Азію. Перш за все на Китай. Але тут є серйозні питання: політичний режим і геополітика, особливо у контексті війни росії проти України. Якщо Китай більше залучатиметься, це відобразиться не тільки на санкціях і торгівельній потужності, але й, в першу чергу, суперечитиме нашій позиції. Багато ринків можуть просто припинити роботу з ним. Тому альтернативи потрібні вже зараз — особливо для розвинених країн, де власне виробництво мінімальне.

— І що далі?

— В’єтнам. Багато хто називає його «Китай номер два». Бізнес активно переміщується туди: гарні логістичні маршрути, недорога робоча сила, стабільний політичний режим і відсутність надмірного регулювання експорту. Ми плануємо відкриття офісу у В’єтнамі вже наступного року (2026). Наша мета — не просто побудувати ланцюжок доставки, а показати українському бізнесу потенціал виробництва та можливість швидких, ефективних поставок.

Також Південна Корея та Японія, які вже входять у нашу мережу, але тепер отримають значно вищий пріоритет. Додаємо нові напрямки: Лаос, Камбоджа, Малайзія, Філіппіни, Індонезія.

Ці ринки динамічні, відкриті до співпраці й мають великий потенціал для побудови сталих логістичних рішень.

— Інтерес до цих країн обмежується лише логістикою?

— Зовсім ні. Ми дивимося на колаборації. Наприклад, можливі партнерства з креативними проєктами або посольствами для розвитку бізнесу між країнами. Тут стратегія проста: український бізнес потребує ясності — де купувати, скільки коштує товар, які альтернативи. Ми можемо надати ці дані та об’єднати підприємців.

— Які міжнародні підходи до сервісу надихають Вас?

— Ті, при яких компанії дотримуються зобов’язань і будують бездоганний клієнтський сервіс. DHL, наприклад, навіть у тестовому продукті показує надзвичайну швидкість і точність доставки. 

Нова Пошта. Вони змогли побудувати рівень сервісу і технологій, який дає клієнтам повну прозорість і контроль. Ми прагнемо бути такими ж, або навіть кращими, хоча масштаби і ресурси ще не ті. Але ми на шляху досягнення високих стандартів.

— Що мотивує вас не зупинятися навіть у кризові часи?

— Будь-які складні ситуації: ковід, війна — як би цинічно це не звучало, вигідні для логістики. Вони дають досвід і нові знання.  При цьому, це зовсім інший рівень відповідальності. Інколи від логістики залежать людські життя. Такі ситуації заставляють вдосконалювати процеси і шукати нові можливості. Логістика для мене - не про гроші. Моя ціль — змінити індустрію, зробити логістичні сервіси доступнішими для більшої кількості людей. Під час ковідної кризи, коли багато логістичних ланок «лягли», відбувся розквіт авіалогістики. Люди були готові платити будь-яку ціну, аби тільки швидше отримати вантаж: маски, вакцини, тощо. Деякі авіакомпанії збільшили прибутки у 400 разів. В той час, такі логістичні компанії як ми, долучились до рядів «рятівників» і навіть займались переоснащенням пасажирських літаків, щоб, наприклад, перевезти маски. Це справді масштабно і це про внутрішню відповідальність.

— А війна?

— Спочатку було складно: ніхто нічого не замовляв і не відправляв. Але потім почалась оборонка, дрони, запчастини до них — усе треба терміново. Коли додаються проблеми з електрикою, логістика стає ще інтенсивнішою. Складні ситуації у світі не зупиняють авіалогістику, але водночас це величезна відповідальність. Ти розумієш, що від затримки може залежати життя людей. Це вже зовсім інший рівень стресу і тиску.

— Якби логістика була людиною, якою б вона була сьогодні?

— Уявляю істоту з багатьма руками, ногами, величезною головою і червоними очима і великими вухами. Істота, що постійно спілкується, при цьому все контролює. Істота, з якою точно не хочеш зустрічатися у темному провулку. У мене є гарна команда, яка допомагає трохи пом’якшити цей образ, але реальність саме така.

— Останнє питання: чи маєте улюблену фразу чи принцип, який допомагає залишатися лідером?

— Так, і їх навіть кілька. Немає нічого неможливого. Рухатися вперед треба завжди — незалежно від обставин. Неважливо, що сталося чи що відбувається. Важливо лише те, як ти реагуєш і що робиш зараз. І ще одне, що я повторюю і собі, і команді: не можна продовжувати робити те саме та очікувати іншого результату. Лідерство — це постійне оновлення. Це готовність чесно подивитись на реальність, змінити підхід, відмовитись від старого, навіть якщо воно зручне, і знайти новий шлях, навіть якщо він складніший.

Ці три принципи тримають у фокусі й допомагають рухатися вперед, коли інші зупиняються.